Медіаосвіта в системі соціальних комунікацій: теоретичний аспект

Анотація

У статті розглянуто медіаосвіту як один із визначальних трендів у роздумах щодо функціонування мас-медіа в суспільстві. Наголошено, що останніми роками відбувається процес інституалізації цього напряму, як у світі, так і в Україні. Проаналізовано широкий спектр поглядів на феномен медіаосвіти у працях науковців. Обґрунтовано потребу дослідження медіаосвіти в системі соціальних комунікацій, що дасть змогу сформувати цілісний погляд на цей взаємозв'язок і його прояви в різноманітних сферах. Проаналізовано соціальні інститути, поміж яких вирізняємо кумулятивні й некомулятивні (за А. Соколовим). Зазначено, що за основними функціями соціальні інститути поділяються на генеративні (створюють нову інформацію), транзитні (відповідають за її поширення) та термінальні (зберігають інформацію). Констатується, що вони породжують численні інформаційні потоки й утворюють систему взаємозв'язків як на синхронічному, так і на діахронічному рівнях. З'ясовано, що інформаційне повідомлення проходить складний шлях від генеративних — через транзитні — до термінальних соціальних інститутів і майже на кожному етапі відбувається спільний для діяльності всіх структур процес селекції за певними ознаками. Зауважено, що повідомлення перебуває під загрозою спотворення впродовж усього життєвого циклу, і що він триваліший, то більший ризик деформації. Формою запобігання цьому явищу є медіаосвіта, яка нині має становити один із головних напрямів діяльності кумулятивних і некомулятивних соціальних інститутів.