Пролетарська революція у ранніх книгодруках радянської України (1919—1927)

Анотація

Авторка продовжує серію розвідок, присвячених аналізу більшовицької літератури першого десятиліття радянської влади. У пропонованій статті зосереджено увагу на жанрі "більшовицького нон-фікшн", поширеного від моменту заснування радянської республіки в Україні (1919) та особливо актуалізованого на честь п'ятої та десятої річниць Жовтневої революції 1917 р. Оприлюднені в такому форматі меморати, на глибоке переконання авторки, вирізняються унікальними якісними характеристиками, а саме: синергійним викладом революційних подій, що дає змогу одночасно та всебічно розглядати різні епізоди складної політичної аплікації; літописною деталізацією революційних процесів, тоді як згодом подробиці або забувалися, або свідомо замовчувалися; активним використанням прийомів персоналізації щодо широких кіл учасників революції, адже надалі історична пам'ять оспівувала лише окремих, визначених владою, героїв. Окрім того, значну частину цієї літератури незабаром написали репресовані автори, через що вона мала доволі сумну долю: спочатку її відправляли до спецфондів (як це робилося, зокрема, в Книжковій палаті України), а згодом, на догоду сталінським посіпакам, каталожні картки до особливо небезпечної літератури помічали прямокутним чорнильним штампом синього кольору з написом "вилучено". Навіть тепер цей напис справляє враження швидкостиглого потрійного вироку від органів НКВС. Враховуючи ці обставини, авторка прагне актуалізувати маловідомі більшовицькі меморати, що являють собою ранішні книгодруки радянської України.