До проблеми збереження цифрової спадщини

Хартія ЮНЕСКО про збереження цифрової спадщини

Анотація

Пройшло 10 років від часу проведення міжнародної конференції "Пам'ять світу в цифрову епоху: оцифровування і збереження", організованої ЮНЕСКО в рамках святкування 20-ї річниці створення програми "Пам'ять світу" та присвяченої головним проблемам збереження цифрової документальної спадщини. За цей період вдалося розробити стратегії, спрямовані на вдосконалення технологій збереження цифрових фондів, а також визначити методологію впровадження процесів цифровізації документів.

Незважаючи на той факт, що в сучасному світі продукування знань і доступ до них здебільшого відбуваються через цифрові медіа, явище це дуже ефемерне і в разі природної катастрофи чи технологічного збою може обернутися "цифровою амнезією".

У 2003 р. було ухвалено Хартію про збереження цифрової спадщини (UNESCO Charter on the Preservation of the Digital Heritage), проте в українському суспільстві все ще недостатньо усвідомлюють ризики, пов'язані з втратою фотодокументів, аудіо- і відеозаписів, особистого або ділового листування, контактів, файлів та інших важливих документів, що зберігаються в цифровому форматі.

Цифрова інформація має економічну цінність як культурний продукт і джерело знань. Вона відіграє важливу роль у стійкому національному розвиткові, оскільки дедалі частіше державні й комерційні дані створюють лише у цифровій формі. Оцифровані фонди також становлять і національне багатство, і невіддільну частину світової скарбниці знань. Втрата такої спадщини може спричинити зубожіння економіки та культури, а також перешкоджати розвитку знань.

На шляху до забезпечення безперервності контенту слід вирішити низку правових, технологічних, соціальних, фінансових, політичних питань. Враховуючи ці умови, редакція часопису друкує Хартію ЮНЕСКО про збереження цифрової спадщини для активізації діяльності всіх зацікавлених сторін із виконання таких завдань:

— пропозиція конкретних ініціатив, пов'язаних із цифровим збереженням і розширенням доступу до документальної спадщини через процес оцифровування;

— визначення нормативно-правової бази та ухвалення рішень для сприяння політиці довгострокового цифрового збереження й розвитку стандартів обміну.

Хартію про збереження цифрової спадщини було ухвалено ЮНЕСКО з метою збереження цінних архівних, музейних зібрань і бібліотечних колекцій, а також надання допомоги в забезпеченні загального доступу до документальної спадщини.