Кризові комунікації українських профспілкових громадських організацій в умовах війни
DOI:
https://doi.org/10.36273/2076-9555.2023.9(326).18-26Ключові слова:
кризові комунікації, профспілки, громадські організації, війна, криза, Федерація профспілок України, вебсайти профспілокАнотація
У статті розглянуто особливості кризових комунікацій профспілкових громадських організацій в умовах війни на основі комунікаційної діяльності Федерації профспілок України. Досліджено антикризові комунікації й технології, які використовували українські профспілки за період 100 днів до початку повномасштабного вторгнення й 100 днів після нього. Предметом дослідження стала комунікаційна діяльність профспілок на офіційному інтернет-ресурсі Федерації профспілок України. Основними методами дослідження слугували контент-аналіз і метод систематизації даних, окрім того, застосовано метод візуалізації даних, порівняльний, аналітико-синтетичний та факторний методи для аналізу джерел і зіставлення даних.
Дослідження засвідчило, що українські профспілки швидко оптимізували й спрямували на боротьбу з кризою свої ресурси; в інформаційній діяльності профспілкових громадських організацій було використано нові антикризові комунікаційні технології. Трансформації в тематиці та жанровій палітрі публікацій, а також використання нових типів контенту доводять, що профспілки змінили вектор комунікаційної діяльності та почали формувати новий комунікаційний контент. З'ясовано, що в комунікаційному плані відбулося посилення. Профспілки, які раніше публікували багато матеріалів, через кризовий період не могли використовувати свої комунікаційні ресурси, але їх замінили колеги з інших регіонів, що є позитивною практикою антикризової комунікаційної діяльності українських профспілкових організацій. Новизна дослідження полягає в тому, що авторка вперше вивчила реакцію українських профспілок на початок війни й вважає це вагомим чинником розвитку наукових, практичних і стратегічних підходів до управління кризовими ситуаціями в умовах воєнного стану.
Посилання
Ротовский А. А. Системный PR. Дніпропетровськ : Баланс Бизнес Букс, 2006. 256 с.
Приятельчук О. А., Ковальчук Ю. С. Основні інструменти та комунікаційні технології управління репутаційним капіталом в умовах кризи. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2014. № 3. С. 124—133.
Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. Москва : Рефл-бук, 2001. 656 с.
Coombs W. T. Parameters for Crisis Communication. In Coombs W. T. & Holladay S. J. (Eds.). The Handbook of Crisis Communications. Malden, MA : Wiley-Blackwell. 2010. Р. 17—53.
Улмер Р. Р., Селлнау Т. Л., Сиджер М. В. Ефективна кризова комунікація. Харків : Гуманітарний центр, 2011. 226 с.
Heath R. L., Millar D. P. A rhetorical approach to crisis communication: Management, communication processes, and strategic responses. New York : Routledge, 2004. 392 р.
Waymer D., Heath R. L. Emergent agents: The forgotten publics in crisis communication and issues management research. Journal of Applied Communication Research. 2007. № 35. Р. 88—108.
Boys S. Inter-organizational crisis communication: Exploring source and stake-holder communication in the Roman Catholic clergy sex abuse case. In R. L. Heath, E. L. Toth & D. Waymer (Eds.), Rhetorical and critical approaches to public relations. New York : Routledge, 2009. Р. 290—300.
Fearn-Banks K. Crisis communication: A casebook approach. 3rd edition. New York : Routledge, 2007. 358 р.
Friedman M. Everyday crisis management: How to think like an emergency physician. Naperville, IL : First Decision Press, 2002. 292 р.
Mitroff I. I., Anagnos G. Managing crises before they happen: What every executive and manager needs to know about crisis management. New York : AMACOM, 2001. 192 р.
Regester M. Crisis management: What to do when the unthinkable happens. London : Hutchinson Business, 1989. P. 489—507.
Fink S. Crisis management: Planning for the inevitable. New York : AMACOM, 1986. 245 р.
Quarantelli E. L. Disaster crisis management: A summary of research findings. Journal of Management Studies. 1988. № 25. Р. 373—385.
Smith D. Beyond contingency planning: Towards a model of crisis management. Journal of Industrial Crisis Quarterly. 1990. № 4. Р. 263—275.
Болотна О. В. Маркетинг відносин як сучасна концепція маркетингу. Траектория науки. Электронный научный журнал. 2015. № 2—3. С. 241—256.
Горбулін В., Додонов О., Ланде Д. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія, моделювання : монографія. Київ : Інтертехнологія, 2009. 164 с.
Гусак О. П. Етичні аспекти кризової комунікації. Вісник Харківської державної академії культури. 2012. Вип. 35. С. 188—195.
Ковалевський В. О. Політична комунікація як інструмент подолання кризових явищ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія "Питання політології". 2010. № 912. С. 144—151.
Олещук П. Кризові комунікації у політичному дискурсі. Український науковий журнал "Освіта регіону". 2010. № 3. С. 161—165.
Попова Т. В., Ліпкан В. А. Стратегічні комунікації : словник / за заг. ред. В. А. Ліпкана. Київ : О. С. Ліпкан, 2016. 416 с.
Скорук О. Кризові комунікації під час пандемії COVID-19. Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 2020. № 59. С. 118—123.
Coombs W. T. Conceptualizing crisis communication. In R. L. Heath & H. D. O'Hair (Eds.). Handbook of crisis and risk communication New York : Routledge, 2009. Р. 100—119.
Lakomaa E. The history of business and war: an introduction. Scandinavian Economic History Review, 2017. № 65. Р. 224—230.
Schleicher K. Military, government, and media management in wartime. In Schwarz A., Seeger M. W., Auer C. (Eds.). The Handbook of International Crisis Communication Research. Hoboken, NJ : John Wiley, 2016.
Brecher M., Wilkenfeld J. A Study of Crises. Ann Arbor, MI : University of Michigan Press, 1997. 1064 р.
James P. Crises and War. Montreal : McGill Queen's University Press, 1988. 200 р.
Rosenthal U., Kouzmin A. Globalizing an agenda for contingencies and crisis management. Journal of Contingencies and Crisis Management. 1993. Vol. 1, № 1. Р. 1—12.
Shin J. H., Cameron G. T., Cropp F. Occam's razor in the contingency theory: A national survey of 86 contingent variables. Public Relations Review. 2006. № 32. Р. 282— 286.
Jin Y., Cameron G. T. The effects of threat type and duration on public relations practitioners' cognitive, affective, and conative responses to crisis situations. Journal of Public Relations Research. 2007. № 19. Р. 255—281.
Shaluf I. M. Disaster types. Disaster Prevention and Management: An International Journal. 2007. Vol. 16, №. 5. Р. 704—717.
Coombs W. T. Ongoing crisis communication: planning, managing, and responding. 2nd ed. Los Angeles : Sage, 2007.
Coombs W. T. Ongoing crisis communication: planning, managing, and responding. Thousand Oaks, CA : Sage, 1999.
References
Rotovskiі A. A. (2006). Sistemnyj PR. Dnipropetrovsk: Balans Biznes Buks.
Priyatelchuk O. A. & Kovalchuk Yu. S. (2014). Osnovni instrumenti ta komunikaciĭni tehnologiï upravlinnya reputaciĭnim kapitalom v umovah krizi. Zovnishnya torgivlya: ekonomika, finansi, pravo, 3, рр. 124—133.
Pochepcov G. G. (2001). Teoriya komunikaciyi. Moskva: Refl-buk, 2001. 656 s.
Coombs W. T. (2010). Parameters for Crisis Communication. In Coombs W. T. & Holladay S. J. (Eds.). The Handbook of Crisis Communications. Malden, MA: Wiley-Blackwell.
Ulmer R. R., Sellnau T. L. & Sidzher M. V. (2011). Efektivna krizova komunikaciya. Harkiv: Gumanitarnij centr.
Heath R. L. & Millar D. P. (2004). A rhetorical approach to crisis communication: Management, communication processes, and strategic responses. New York: Routledge.
Waymer D. & Heath R. L. (2007). Emergent agents: The forgotten publics in crisis communication and issues management research. Journal of Applied Communication Research, 35, рр. 88—108.
Boys S. (2009). Inter-organizational crisis communication: Exploring source and stake-holder communication in the Roman Catholic clergy sex abuse case. In R. L. Heath, E. L. Toth & D. Waymer (Eds.), Rhetorical and critical approaches to public relations. New York: Routledge, рр. 290—300.
Fearn-Banks K. (2007). Crisis communication: A casebook approach. 3rd edition New York: Routledge.
Friedman M. (2002). Everyday crisis management: How to think like an emergency physician. Naperville, IL: First Decision Press.
Mitroff I. I. & Anagnos G. (2001). Managing crises before they happen: What every executive and manager needs to know about crisis management. New York: AMACOM.
Regester M. (1989). Crisis management: What to do when the unthinkable happens. London: Hutchinson Business.
Fink S. (1986). Crisis management: Planning for the inevitable. New York: AMACOM.
Quarantelli E. L. (1988). Disaster crisis management: A summary of research findings. Journal of Management Studies, 25, рр. 373—385.
Smith D. (1990). Beyond contingency planning: Towards a model of crisis management. Journal of Industrial Crisis Quarterly, 4, рр. 263—275.
Bolotna O. V. (2015). Marketing vidnosin yak suchasna koncepciya marketingu. Traektoriya nauki. Elektronnyj nauchnyj zhurnal, 2—3, рр. 241—256.
Gorbulin V., Dodonov O. & Lande D. (2009). Informaciini operaciï ta bezpeka suspilstva: zagrozi, protidiya, modelyuvannya : monografiya. Kyiv Intertehnologiya.
Gusak O. P. (2012). Etichni aspekti krizovoi komunikacii. Visnik Harkivskoi derzhavnoi akademii kulturi, 35, рр. 188—195.
Kovalevskiij V. O. (2010). Politichna komunikaciya yak instrument podolannya krizovih yavish. Visnik Harkiv-skogo nacionalnogo universitetu imeni V. N. Karazina. Seriya Pitannya politologiï, 912, рр. 144—151.
Oleshuk P. (2010). Krizovi komunikaciï u politichnomu diskursi. Ukraіnskij naukovij zhurnal Osvita regionu, 3, рр. 161—165.
Popova T. V. & Lipkan V. A. (2016). Strategichni komunikaciі : slovnik. Kуіv: O. S. Lipkan.
Skoruk O. (2020). Krizovi komunikaciï pid chas pandemiï COVID-19. Zbirnik naukovih prac Cherkaskogo derzhavnogo tehnologichnogo universitetu. Seriya: Ekonomichni nauki, 59, рр. 118—123.
Coombs W. T. (2009). Conceptualizing crisis communication. In R. L. Heath & H. D. O'Hair (Eds.). Handbook of crisis and risk communication New York: Routledge.
Lakomaa E. (2017). The history of business and war: an introduction. Scandinavian Economic History Review, 65, рр. 224—230.
Schleicher K. (2016). Military, government, and media management in wartime. In Schwarz A., Seeger M. W., Auer C. (Eds.). The Handbook of International Crisis Communication Research. Hoboken, NJ: John Wiley. John Willey an Sons.
Brecher M. & Wilkenfeld J. (1997). A Study of Crises. Ann Arbor, MI: University of Michigan Press.
James P.(1988). Crises and War. Montreal: McGill Queen's University Press, 1988.
Rosenthal U. & Kouzmin A. (1993). Globalizing an agenda for contingencies and crisis management. Journal of Contingencies and Crisis Management, 1 (1), рр. 1—12.
Shin J. H., Cameron G. T. & Cropp F. (2006). Occam's razor in the contingency theory: A national survey of 86 contingent variables. Public Relations Review, 32, рр. 282— 286.
Jin Y. & Cameron G. T. (2007). The effects of threat type and duration on public relations practitioners' cognitive, affective, and conative responses to crisis situations. Journal of Public Relations Research, 19, рр. 255—281.
Shaluf I. M. (2007). Disaster types. Disaster Prevention and Management: An International Journal, 16 (5), рр. 704—717.
Coombs W. T. (2007). Ongoing crisis communication: planning, managing, and responding. 2nd ed. Los Angeles: Sage.
Coombs W. T. (1999). Ongoing crisis communication: planning, managing, and responding. Thousand Oaks, CA: Sage.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Надсилаючи авторський оригінал статті в редакцію, автор тим самим дає згоду на використання його персональних даних для публікації в журналі, а також на розміщення статті в електронній версії журналу на веб-сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовтня 2012 року № 1111 "Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України".
Авторський оригінал має бути завершеним твором і не може доопрацьовуватись автором після прийняття редакцією.
Статті, що не відповідають викладеним вимогам, або містять не всі елементи (наприклад, без індекса УДК), редакцією не приймаються. Оригінали, не прийняті до опублікування, авторам не повертаються.
Редакція має право робити редакційні правки, які не впливають на смисл тексту. Правки узгоджуються з автором.
Публікація статей в журналі безоплатна. Авторський гонорар не виплачується й авторський примірник не надається.
Автори, які хочуть придбати журнал, зазначають це в листі при надсиланні матеріалів до редакції, вказавши електронну адресу для надсилання рахунку за примірник журналу. Отримати примірник можна після надходження коштів на рахунок Книжкової палати. Без попереднього замовлення придбати примірник журналу не можна.
