Еволюція стратегічних комунікацій України від реактивної моделі до проактивної стратегії

Анотація

Статтю присвячено дослідженню еволюції стратегічних комунікацій в Україні в умовах глобальної конкуренції за інформаційне домінування. Дослідження зосереджено на особливостях переходу від реактивної моделі, яка тривалий час виконувала оборонну функцію та була спрямована на нейтралізацію дезінформаційних впливів, до проактивної стратегії, здатної створювати власні смислові конструкції й укріплювати позиції України як самостійного суб'єкта міжнародної політики. Стратегічні комунікації в такому вимірі розглянуто не лише як засіб оперативної відповіді на інформаційні атаки, а і як механізм конструювання публічної реальності, що сприяє зміцненню суб'єктності держави та зменшує залежність від зовнішніх інтерпретацій. Дослідження охоплює період від початку російської агресії, коли масштаб інформаційних операцій різко зріс, а комунікації фактично стали складником системи безпеки держави. На підставі аналізу дій державних структур та аналітичних центрів зроблено висновок, що реактивний підхід забезпечив базову стійкість інформаційного простору, однак виявив обмеження в довготривалому стратегічному вимірі. Визначено основні бар'єри, що стримують перехід до проактивної моделі, зокрема: фрагментарність інституційної взаємодії, нестача аналітичної підтримки та брак системної підготовки фахівців. Наголошено на значенні національного гранд-наративу як інструменту смислового впливу, що може формувати цілісний образ України для міжнародних аудиторій. У підсумковій частині подано модель проактивних стратегічних комунікацій, яка поєднує єдиний змістовий наратив, інституційну основу та практичні механізми реалізації політики у внутрішньому й міжнародному середовищах. Наголошено на потребі посилення міжвідомчої координації, удосконалення професійної підготовки комунікаторів і розширення цифрової присутності держави. Результати дослідження свідчать, що перехід від оборонної логіки реагування до стратегії смислового випередження здатен забезпечити Україні стабільні позиції у глобальному інформаційному полі та створити основу для подальших досліджень щодо оцінювання впливу наративів і механізмів їх поширення в міжнародних медіапросторах.