Еволюція стратегічних комунікацій України від реактивної моделі до проактивної стратегії
DOI:
https://doi.org/10.36273/2076-9555.2025.12(353).28-34Ключові слова:
стратегічні комунікації, реактивна модель, проактивна стратегія, гранд-наратив, гібридний конфлікт, інформаційна протидія, національна безпека, міжнародний імідж, координаціяАнотація
Статтю присвячено дослідженню еволюції стратегічних комунікацій в Україні в умовах глобальної конкуренції за інформаційне домінування. Дослідження зосереджено на особливостях переходу від реактивної моделі, яка тривалий час виконувала оборонну функцію та була спрямована на нейтралізацію дезінформаційних впливів, до проактивної стратегії, здатної створювати власні смислові конструкції й укріплювати позиції України як самостійного суб'єкта міжнародної політики. Стратегічні комунікації в такому вимірі розглянуто не лише як засіб оперативної відповіді на інформаційні атаки, а і як механізм конструювання публічної реальності, що сприяє зміцненню суб'єктності держави та зменшує залежність від зовнішніх інтерпретацій. Дослідження охоплює період від початку російської агресії, коли масштаб інформаційних операцій різко зріс, а комунікації фактично стали складником системи безпеки держави. На підставі аналізу дій державних структур та аналітичних центрів зроблено висновок, що реактивний підхід забезпечив базову стійкість інформаційного простору, однак виявив обмеження в довготривалому стратегічному вимірі. Визначено основні бар'єри, що стримують перехід до проактивної моделі, зокрема: фрагментарність інституційної взаємодії, нестача аналітичної підтримки та брак системної підготовки фахівців. Наголошено на значенні національного гранд-наративу як інструменту смислового впливу, що може формувати цілісний образ України для міжнародних аудиторій. У підсумковій частині подано модель проактивних стратегічних комунікацій, яка поєднує єдиний змістовий наратив, інституційну основу та практичні механізми реалізації політики у внутрішньому й міжнародному середовищах. Наголошено на потребі посилення міжвідомчої координації, удосконалення професійної підготовки комунікаторів і розширення цифрової присутності держави. Результати дослідження свідчать, що перехід від оборонної логіки реагування до стратегії смислового випередження здатен забезпечити Україні стабільні позиції у глобальному інформаційному полі та створити основу для подальших досліджень щодо оцінювання впливу наративів і механізмів їх поширення в міжнародних медіапросторах.
Посилання
Дубов Д. В. Державна інформаційна політика України в умовах гібридного миру та війни. Стратегічні пріоритети. 2016. № 3. С. 86—93. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spa_2016_3_12.
Стратегічні комунікації для безпекових і державних інституцій : практичний посібник / [Л. Компанцева, О. Заруба, С. Череватий, О. Акульшин; за заг. ред. О. Давліканової, Л. Компанцевої]. Київ : Вістка, 2022. 278 с.
Сидоренко І. Стратегічні комунікації України. Evropský politický a právní diskurz. 2018. Sv. 5, Vyd. 2. С. 273—279. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evrpol_2018_5_2_38.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року "Про Стратегію інформаційної безпеки" : Указ Президента України від 28.12.2021 № 685. Президент України : офіційне інтернет-представництво. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6852021-41069.
Російсько-українська війна: перебіг та перспективи розвитку подій. Аналітична доповідь. Січень 2023 р. Центр Разумкова. URL: https://razumkov.org.ua/images/2023/02/08/2023-MATRA-I-KVARTAL-2.pdf.
Farwell J. Persuasion and Power: The Art of Strategic Communication. Washington, DC : Georgetown University Press, 2012. 288 p.
Goldman E. Strategic communication: A tool for asymmetric warfare. Small Wars Journal. 10.06.2007. URL: https://smallwarsjournal.com/2007/10/06/strategic-communication-a-tool-for-asymmetric-warfare/.
Miskimmon A., O'Loughlin B., Roselle L. Strategic narratives: Communication power and the new world order. New York : Routledge, 2014. 240 р.
Paul C. Strategic communication: Origins, concepts, and current debates. Santa Barbara, CA : Praeger, 2011. 231 р.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Надсилаючи авторський оригінал статті в редакцію, автор тим самим дає згоду на використання його персональних даних для публікації в журналі, а також на розміщення статті в електронній версії журналу на веб-сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовтня 2012 року № 1111 "Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України".
Авторський оригінал має бути завершеним твором і не може доопрацьовуватись автором після прийняття редакцією.
Статті, що не відповідають викладеним вимогам, або містять не всі елементи (наприклад, без індекса УДК), редакцією не приймаються. Оригінали, не прийняті до опублікування, авторам не повертаються.
Редакція має право робити редакційні правки, які не впливають на смисл тексту. Правки узгоджуються з автором.
Публікація статей в журналі безоплатна. Авторський гонорар не виплачується й авторський примірник не надається.
Автори, які хочуть придбати журнал, зазначають це в листі при надсиланні матеріалів до редакції, вказавши електронну адресу для надсилання рахунку за примірник журналу. Отримати примірник можна після надходження коштів на рахунок Книжкової палати. Без попереднього замовлення придбати примірник журналу не можна.