Бібліофільство та культура читання в середовищі римського нобілітету (на прикладі Лукулла та Цицерона)

Анотація

У статті окреслено книжкові вподобання відомих політичних діячів Стародавнього Риму, зокрема Луція Ліцинія Лукулла та Марка Туллія Цицерона. Проаналізовано умови й причини розвитку бібліофільства в середовищі аристократії Вічного Міста.

З'ясовано передумови появи приватних бібліотек у заможних римлян. Ґрунтовно проаналізовано особливості бібліофільства Лукулла, постать якого й дотепер надто міфологізована. Констатовано, що бібліофільство давньоримської знаті не завжди було пов'язано з модою чи колекціонуванням. Зокрема, любов зазначених персоналій до книг пояснюється інтелектуальним задоволенням, яке надавала грецька література, а також науковою роботою, що потребувала ґрунтовного студіювання філософських, літературних та інших творів. Насамперед це стосується Цицерона, який був найпліднішим класичним автором. Розглянуто причини появи книг грецькою мовою в Римі та особливості практичного використання приватних книгозбірень.

Підсумовано, що в республіканський період колекціонування книг тісно перепліталося з покровительством науці й мистецтву та стало символом престижу й багатства, тогочасним модним віянням. Зауважено, що з розвоєм римської літератури та науки приватна бібліотека стає обов'язковою для вченого чи письменника на противагу колекціонерам-бібліофілам, для яких книжкове зібрання слугувало лише засобом хизування. Стосовно персоналій, які є предметом пропонованого дослідження, то для них читання книг стало повсякденною практикою з огляду на професійну діяльність (для Лукулла як політика, котрий контактував із грекомовним населенням еллінізованого Сходу, й для Цицерона як вченого-філософа й оратора).